Dzikie Dumki Grażynki

Сьогодні (інакше бути не могло) я не встала на поїзд. Він вже в дорозі, тягне десятки людей у східному напрямку. А мене- ні. Але за дві години є черговий, одже хіба доїду до моїй мети. Мені слід зараз вийти здому.

Поки що я п’ю каву з молоком, кур’ю сігарету Пріма Люкс, яких мій друг привіз мені багато декілька днів тому, та слухаю собі пісні Мертвого Півня Агов, мої маленькі чортенята…

Учора ми не перемогли матча з Австрією… Дуже жаль, тим більш, що ми забили чудового гола! Суддя- мудак В останній хвилині стратити успіх…

Ось, пора казати: до зустрічі! Ще їду до моїй кафедри, віддати Ані книжку. Час прийшов, як казала одна із помаранчевих пісень

Завтра зраня, з причин різних (на зразок- науки, але передусім в мене необхідність самотністі, відчуття простору, свободи- в повному смислі цього слова, може бути, що і своєрідного забуття про різноманітні проблеми та печальні справи- я вже так втомлена!), виїжджаю в подорож. Мета- Україна, місто Чернівці. Поїду поїздом в Перемишль та Медику, де маю намір переступити кордон (цього етапу подорожи найбільш нелюблю), потим маршруткою в чергове місце- магічний Львів. Зі Львова нічним прямим поїздом до Чернівець- під самими Карпатами. Саме там хочу провести цілу соботу. Потім знов: зворотний потяг до Львова та додому! Тобто все вихідні в дорозі. Це добре, мені про це йшлося. Буде круто! Щоб тільки така класна погода залишилась. Бажайте щастя. Привезу, надіюсь, декілька гарних світлин, ще гарніших думок та трошкі знання; спокійніше серце, радіснішу душу та видпочите тіло.

До зустрічі, мої вигадані читачі

па-па

Привіт! З цього боку Ґражинка з Польщі. (А з Вашого??)

Я собі заснувала ось такий блоґ тут сьогодні. Щоб тренувати мою українську мову та вміння користуватися українською клавою. Якщо будь-коли хто-небудь сюди випадково потрапить, буде з якоїсь собі тільки відомої причини намагатися щось прочитати, та знайде мовні помилки- хай пише про це в коментарі. Дякую

Та вітаю сердечно усіх.

Будьте обережними. Тут все може відбутися!