Прийшов кінець літа, назовні сумно: дощ та нуль сонця. Коли така погода, людині не хочеться нічого робити.Тепер тільки праця, та вечорами пиво з друзями.

Зараз в мене такий цікавий час, що я зустрічаються з людми, яких я не бачила пять, шість, навіть вісім років. Людей, з якими я ніколи не дружилась дуже сильно, а з якими мені зараз дуже гарно розмовляється, приємно спільно проводити час.

Я з тої причини дуже рада
Таке тільки не істинне спостереження.

Так собі сіджу і так собі думаю, що навколо триває літо та що це є страшенно приємне відчуття- усвідомлюваяти собі цей факт. Навіт саме те- скажите в голос і послушайте, як це круто звучиать : “навколо триває літо”.

Сьогодні я їхала з праци та в автобусі читала (українською, ясна річ;) ) роман Світлани Пиркало “Не думай про червоне”. В половині маршрути я пригадала, що сідаючи в машину я забула скасувати квіток. І подумала (дурна:) ) що зараз вже якось так зовсім безглуздо було б касувати його, я вже довго їду, навколо стільки людей, давай, Ґражинка, погуляємо, подивимося в блакитне небо, почитаємо книжку на свіжому повітрі, повернемося черговим автобусом, вдома все таки ніхто нас не чекає, без обіду зможемо хіба ще трошки витримати, а перспективи напитися холодного пива надворі в товаристві доброї книжки дуже спокуслива. Так я і зробила.

Це був дуже приємний пополудень. А закінчення книжки мене справді здивувало і тому воно мені дуже сподобалось. Та покращило гумор. Завжди все буде добре, тобто донт лори бі гепі ;)))

Привіт )

Зрештою я опинилася вдома, після довгої, довгої подорожі. Там, де я була (Республіка Бурятія), було сім годин пізніше ніж тут в Польщі себто коли  Ви лягали спати, мені приходило вставати. Всюди в ресторанах продавали тільки баранину - дуже смачну!- за буряцькою традицєю, а крізь вікна маршруток можна час від часу де-не-де помітити буддийські храми (так звані “дацани”), дуже кольорові і дуже гарні, а для місцевого населення також дуже святі.

Прямиий поїзд Москва- Улан Уде це п”ять днів в один бік. На щастя я придбала собі у Львові декілька книжок українською(Іван Франко, Ольга Кобилянська, Коцюбинський- треба прочитати на іспит, а для себе: Андруховича “Перверзію”- прочитала майже цілу. Чудова :), Пиркало “Не думай про червоне”, Подерев”янського - за порадою одного друга :), та ще декілька інших.

Мама кличе їсти обід себто іду.

До зустрічі

Вітаю до зустрічі!

Перепрошую, що так довго тут мене не було. Я переїжджала і в мене не було інтернета. Завтра я їду в далеку подорож до Росії в гори Ікатскі тобто мене знов не буде- зараз більш одного місяця.

Я здогадаюсь що тут в мене багато помилок але не маю часо, слід поспішати.

Бажаю усім вданих канікул та до зустрічі в серпні:)

Будьте здорові!

Перепрошую, що ще не відповіла на ваші коментарі, але в мені не було коли. Учора я сиділа багато в пабі “Старий порт” та читала книжку. Потім прийшов випадково мій знайомий, з яким я випила пиво зі Спрайтом (він пив чай) і тоді сказав, що йому дуже подобаються мої малюнки на цьому блозі і щоб я його намалювала (ось і він;) ), а потім я багато навчалась- сьогодні у мене іспит з української граматики.

Сьогодні, коли я повернусь з кафедри, тоді вам відповім

вітаю, та бажаю вданого дня!

Недавно я намагалася перекласти мою улюблену пісню А. Осєцькєй. Я дуже цікава Вашої оцінки (та виправлень;)) Ось що в мене вийшло (оригінал ТУТ, а скачати пісню можна ТУТ ):

Упийсь зі мною навесело
Схочеш щось сказать- говори
Пора замкнути врешті коло
Наших жінок, чуваків

Упийсь зі мною навесело
Схочеш щось знищить- та й нищи
Пора замкнути врешті коло
Колись треба простіти

Мої очі заплакані
Твої шансі змарновані
Витрати ще незлічені
Якись пан та якась пані

Довгі листи від цієї пані
Переїзди з вализками
Якесь неба- чиє? Де?
Невеселі зірки дві

Нові люди, нові справи
Небезпечні гри, забави,
Якісь ночі, якісь дні
Та невдале “ріфіфі”

Та тікання у Підкови
Морочення всім голови
Відштовхнування від дна
З якимось “ти”, якоюсь “я”

Випиймо вмить кітайську гірку
Золоту рибку дай мені
Життя триває лиш хвилинку
Хочеш сказати щось- кажи

Упийсь зі мною за невинність
кілька смішних несправжніх сліз
А забування- це приємність
На забування саме час

Наші жінки, чоловіки
Наше життя- щоб вижити
Міцні напої у всі дні
І та відьма - глуха злість…

Наглі стиди та їх брак
Посміхання- гіркі так
Гроші- звідки? Яки ж?
Телефони, що тужиш…

Важкий бодун без перерви
Крихкий талант- гілка верби
Раптом в літак- мчати в даль
Розлучення- просто бал

Якесь листи, якесь квітки
І тікання десь до тітки
Потім біди гіркий смак
Та відчуття: щось не так

Прибирання непорядку
Без чіткості та проєкту
Й ці туги- за ким ж?
Повернення- сумні лиш…

Моя дуже довга подорож вже закінчена Без сумніву варто було поїхати, я трішки втомлена, зате щаслива. На сливу з шоколадом, тобто одну з речей, які бажала собі привезти- я на жаль не потрапила, однак маю полуницю з вершками :] (для незоріентованих: це все- настоянки), не маю також сала (у зв’язку зі святом третина магазинів та торг не працювали), зате я маю багато нових цікавих книжок та- найважливіше- торчин :).

Зараз мене чекає навчання. Українська філософія протягом віків. Та й іду… Бажайте завтра щастя.

Учора в потязі ні з ким я не познайомилася- я просто почитала, повчилася і швидко заснула.

Зараз піду на каву в Дзиґу або Синю Фляжку, тільки вони ще зачинені. Потім куплю декілька речей (сало, торчин, сліву з шоколадом, книжки) та в маршрутку до Шегіні.

До зустрічі в Польщі

Зараз мені треба кінчити. Ще тут напишу більш протягом найблищих днів.
Па-па